Ії улюблений колір волосся, спів дітей,
Той бажаний світ, це мені не здалося.
Марив очами ії, як у неба, Заглибся у чари цих слів до чорнетки,
Я більше не можу жити без тебе. Ау іє, звернися до мене.
Ау іє, звернися до мене очами кольору неба.
Ау іє, звернися до мене.
Ау іє, звернися до мене очами кольору неба.
Охоплює надiя почуття,
Заручена i з ним мов навiчно.
Втомившись вiд постiйного життя,
Але спроможня все ще на бiльше.
Вже знищила очами цiлий свiт,
Без зустрiчi нема порятунку.
Торкаючи в останнє, я не мiг Змiнити хоч на мить свою думку.
Втоплений знову у твоїх долонях,
Спинитись вже пізно, коли у полоні...
Ау іє, я більше не можу, жити тобою.
Подумки разом та втративши розум,
Часом від часу, вниз з хмарочосу,
Але я, більше не можу, сказати: "Досить!"
Ау іє, звернися до мене.
Ау іє, звернися до мене очами кольору неба.
Ау іє, звернися до мене.
Ау іє, звернися до мене очами кольору неба.
Очами кольору неба!
Ау іє, звернися до мене.
Ау іє, звернися до мене очами кольору неба.
Ау іє, звернися до мене.
А іє, звернися до мене
Очами кольору неба.