З неба знову вода, вода
Всі ми з нею один на один
Хтось благає мене – не йди
А комусь вже підмило тин
З неба знову вода
Дощ її нам на двох налив
Щойно була весна, вже осінь руда
Рік пройшов, мов водою всі нас мив
Що змінилось, лишилось що
Чи заради цього так мерзли всі?
Є рука у моїй руці
Є мета щоб були разом руки ці
Скільки нас, тих, хто прагне див?
Кожен третій, чи, може, всі
Після зливи, на ранок один на всіх,
Може матимемо те що не мали досі
Лий, зливо, лий
Відмивай нас всіх від бруду
Літній дощ
Ми втомились, як ніколи, від зими
Лий, зливо, лий
Я навряд чи буду тим ким я була
Одного прошу: травневих злив
На би дощ пішов і зиму змив
З неба знову вода, вода
Всі ми з нею один на один
Скляноокий брехливий звір
Розколов мільйон родин
Що змінилось, лишилось що
Від новин відірвало дах
Брат на брата – найбільший жах
Ті брати тепер – я і ти
Не існує ніяких «їх»
Ця земля нами зорана
Хочеш крові моєї? На!
В нас червона в обох вона
Тож, не несіть нам у дім біди
Всі в воду йдем, і вийшли з води
Але не змитий з пам’яті ні один із тих
Хто буде молодим… тепер назавжди
Лий, зливо, лий
Відмивай нас всіх від бруду
Літній дощ
Ми втомились, як ніколи, від зими
Лий, зливо, лий
Я навряд чи буду тим ким я був до
Одного прошу: травневих злив
На би дощ пішов і зиму змив
А я раніше дощ не любив, лий
Мокрий і бридкий, гострий такий
Малим не був байдуж[ий] до калюж
А так – терпів і чекав аби скоріш пройшов
І сонце знов, і дах сухий
Але сьогодні – дощ не такий, чи я не такий
То лий, лий, лий, лий!
Як червоніє, бачили, сніг, - лий!
Як люди пригортають людей
Мої, я так пишаюсь вами і так боюсь
Що знов побачу, як нацькують
Розкажуть, що комусь вороги, - лий!
І той повірить в усі жахи лихі, - лий!
Лий, зливо, лий, лий, лий!