Я бачив, як любов пройшла повз мої двері,
Ніколи ще не була вона так близько,
Ніколи не була такою простою і такою повільною…
Намагався попасти пальцем в небо задовго,
Коли щось не правильне, воно помилкове.
Ти зробиш мене самотнім, коли підеш.
Драконовидні хмари так високо вгорі,
Я знав лише недбалу любов,
Вона завжди била мене знизу,
Цього разу все правильніше,
Прямо в ціль, так точно.
Ти зробиш мене самотнім, коли підеш.
Фіолетова конюшина, дика морква,
Малинове пасмо на твоєму обличчі,
Ти б могла довести мене до сліз, якщо ти не знаєш.
Не можу пригадати, про що думав,
Мабуть, ти мене надто розпещуєш, серце,
Ти зробиш мене самотнім, коли підеш…
Квіти на схилі цвітуть, як ошалілі,
Цвіркуни перегукуються в такт,
Синя річка біжить повільно і ледаче,
Я б міг залишатись з тобою вічно і зовсім не усвідомлювати часу…
Ситуації закінчувались сумно,
Стосунки всі були погані,
Мої були, як Верленові чи Рембо,
Але ніяк я не можу порівняти
Всі ті сцени з цією історією,
Ти зробиш мене самотнім, коли підеш.
Ти змусиш мене питати себе, що ж я роблю,
Стоячи далеко позаду, без тебе,
Ти змусиш мене питати себе, що я кажу,
Ти змусиш мене серйозно з собою поговорити…
Я шукатиму тебе в старому Гонолулу,
Сан-Франциско і Ештабулі,
Тобі доведеться мене зараз покинути, я знаю,
Та я бачитиму тебе у небі над головою,
У високій траві, в тих, кого люблю.
Ти зробиш мене самотнім, коли підеш.