Міцно тримайся за вікна, чиясь солодка цікавосте!
На моєму даху вже давно нічого не росте
Трос відв’язали були і дім мій відчалює
На глибину, де щось та й чекає…
Тихо ж бо, мій янголе
Бо вже не сила
Он скільки вільних антен
Пустило коріння ― в небо, ген!
Моя, чомусь, не пустила…
Досить вологих очей, вимрієш нового друга!
А твої ще сильні крила стрінуть чиїсь червоні вітрила
Якір підняли були і дім покидає пороги
Щось дощить в мені, але кличуть ― дороги
Тихо ж бо, мій янголе
Бо вже не сила
Он скільки вільних антен
Пустило коріння ― в небо, ген!
Моя, чомусь, не пустила…
Тихо ж бо, мій янголе
Бо вже не сила
Он скільки вільних антен
Пустило коріння ― в небо, ген!
Моя, чомусь, не пустила…
Міцно тримайся за вікна...