Не сумуй, мій друг вразливий.
Мені з тобою повний кайф.
Не бажаю бути синьйориною,
Бо ти і так не для мого кохання.
На прощання жменю сантимів
В море синє пожбурю.
Багряне вітрило бригантини.
Знову до дитинства повернусь.
Аж ось знову бригантина,
І рослинність, наче в раю.
Стати твоєю синьйориною
Я не хочу, мій коханий.
Знову жменю сантимів
Я пожбурю і чекатиму
Багряне вітрило бригантини,
Щоб знову немов дитинство побачити.
Шепіт вітрила в ночі.
Пахощі кохання,
Ой, як в юність відносиш мене.
Тільки нам від себе
Нікуди не подітися.
Ти і я , я і ти, ти і я.
Не сумуй, мій друг вразливий.
Мені з тобою повний кайф.
Не бажаю бути синьйориною,
Бо ти і так не для мого кохання.
На прощання жменю сантимів
В море синє пожбурю.
Багряне вітрило бригантини.
Знову до дитинства повернусь.
І морським вітерцем
Шепочеш лагідно: «Кохаю».
Ох, начулася, ти вже даруй,
Але калатає у скронях
Твоє лагідне «Я... тебе...».
Я і ти, ти і я, я і ти.
Не сумуй, мій друг вразливий.
Мені з тобою повний кайф.
Не бажаю бути синьйориною,
Бо ти і так не для мого кохання.
На прощання жменю сантимів
В море синє пожбурю.
Багряне вітрило бригантини.
Знову до дитинства повернусь.
Не сумуй, мій друг вразливий.
Мені з тобою повний кайф.
Не бажаю бути синьйориною,
Бо ти і так не для мого кохання.
На прощання жменю сантимів
В море синє пожбурю.
Багряне вітрило бригантини.
Знову до дитинства повернусь.
Аж ось знову бригантина,
І рослинність, наче в раю.
Стати твоєю синьйориною
Я не хочу, мій коханий.
Знову жменю сантимів
Я пожбурю і чекатиму
Багряне вітрило бригантини,
Щоб знову немов дитинство побачити.