Пам'ятаю дівча - як зараз в очах
Карнавальне шаленство в повітрі гатить
Під місії дзвін женці й скелети дерчать
О, де ми йдем, як не нікуди?
В колоністськім готелі ми профукали сонце
І знов зафукали - хай буде
То ж встає і сідає, бо в нього закон -
Це котитися прямо в нікуди
Кошеня, що мурчало мені на ногах
По лиці мені вмащує, наче ведмідь
Повертаю щоку, де ти вляжеш, - лягай
Але де ми йдем, як не нікуди?
Прокидайсь, моя любов, підведись
Прокидайсь, моя любов, підведись
І крізь лавки в лікарні, крізь ні пари з вуст
Крізь молитву за спокій і чай з "Марією" всюди
І крізь крихітки нашої кісточок хруст
О, куди ми йдем, як не нікуди?
Пам'ятаю дівча з таким блиском в очах
Розкуто, і нагло, і наго сидить
Скубе челенки в синтетичних дощах
Це де ми йдем, як не нікуди
Ти приходиш до мене із тим, що спекла
Каральниця скарана, з кліпсом, як крокодил
Старі леза мої, білизнА, купа скла
Куди ми йдем, як не нікуди?
Прокидайсь, моя любов, підведись
Прокидайсь, моя любов, підведись
Якби одяг віддали, я б додому погнав
З оцих свіжих і чистих знезаразних хатин
Та за брамою давній тягун застогнав
О, де ми йдем, як не нікуди?
Коло ставу з качками нещадна нудьга
Понуро снуємося туди-сюди
І ще раз, приречено, надії - ні грам
Ми котимось прямо в нікуди
З балкону дивились на святковий оркестр
Нас тріск барабана в хлоп'яти напудив
Я досі ще чую в руці його кисть
О, куди ми йдем, як не нікуди?
Якби я прожив із життя ще раз день
Якби я прожив лиш тільки один
Ти на балконі, моя наречена
О, хто би то знав, як не жоден
Прокидайсь, моя любов, підведи
Прокидайсь, моя любов, підведи