Чую дихання тихе дівчини, що люблю,
Як вона біля мене тихесенько спить,
Наче марево, коси її на подушці,
У них сяйво місячне зимнє блищить
Вона тепла й м'яка, та тяжке моє серце.
Я дивлюсь, як здіймаються1 груди її.
Бо я знаю, що піду разом зі світанком,
І ця ніч тільки буде на згадку мені
О, що ж я зробив, чому я зробив це?
Я злочин вчинив, закон зневажав
За 25 доларів та срібла шматочки
Лікерну крамницю я пограбував
Життя – нереальне, мій злочин – омана
Мов сцена погана, де мушу я грати
Та я знаю, як дивлюсь на любу кохану,
За кілька годин має ранок настати.
1. від дихання