We're All To Blame [Ukrainian translation]

Все, що лишилось від мене забирайте…

Всі! Винні! Знайте!

Як ми можемо успішно жити,

Якщо те, що нам не треба беремо,

Брешемо, щоб алібі собі створити,

І ненависть продаємо,

Яку самі ж породили…

У вас не вистачить сили

Мене ігнорувати,

На бік жадібності ставати.

До істини лишається бездна −

Трагедія величезна,

Куплена у вільній країні

І ми всі у цьому винні.

Ми зайшли надто далеко −

До сорому від гордості.

Ми стараємось в поривах совісті,

Але всі в пекло

Потрапляємо,

Бо так даремно вмираємо.

Ми блаженні і сліпі безнадійно

До всього, чим являємось,

На все так дивимось спокійно,

За ідеалами не ганяємось.

Ми хочемо всього, не зробивши ні кроку,

Зрозумійте: ми все життя боїмося

Просто сказати: «Досить!»,

Скажіть за це «Дякую» людині року…

Як ми всі до такого докотилися?

Це жадібність, з якою ми змирилися!

Ми не знаємо, що зробили,

Я не дозволю, щоб допустили

Те, що почало мене руйнувати.

А нам вибору не лишили вони –

Можете мені довіряти.

Адже нас притиснули до стіни…

Бо все, чого ми потребуємо,

Це вірити хоч в щось правдиве.

Ми будемо жити щасливо,

Коли нарешті все це зруйнуємо.

Ми всі цього бажаємо,

Але лише від проблеми тікаємо.

Чи не так?