Waiting for the End [Ukrainian translation]

[Вступний куплет:]

Це ще не кінець, але вже й не початок,

Це тільки голос, неначе заклинатель до бунту, рве черговий концертний порядок.

Ти вслуховуєшся в тон, сплетений у пекельній ритміці,

І хоча слова лунають чітко, сенс їхній ти чомусь піддаєш критиці.

Ми вигукуємо “ТАК!”, піднявши руки вгору, міцно стиснуті в кулак,

Неначе ми стоїмо тут, за щось незбагненне і важливе нам так,

Адже у милостині страху і болі живемо ми усі,

Аж доки не знищимо, забудемо, змусимо зникнути усе з лиця землі.

Так!

[І куплет:]

В очікуванні кінця,

Я сподіваюсь, що у мене не забракне сил достояти.

Я ніколи й не думав цього планувати,

Я не в силі це приручить.

Кружляючи зі швидкістю світла,

Думки мчать в моїй голові.

Скількох слів, я ще не встиг сказати у житті,

Так важко тебе відпустить.

[Приспів:]

Я знаю, яких сил потрібно, щоб жити далі,

Я знаю, як почуваєшся, коли починаєш брехати,

Я лише хочу це життя обміняти на щось геть нове,

Стояти за те, чого ніколи не мав можливості мати.

[ІІ куплет:]

Сиджу у пустій кімнаті,

Намагаюсь забути минуле.

Я ж не знав, що так буде,

Якби ж то усе було не так.

[Приспів:]

Я знаю, яких сил потрібно, щоб жити далі,

Я знаю, як почуваєшся, коли починаєш брехати,

Я лише хочу це життя обміняти на щось геть нове,

Стояти за те, чого ніколи не мав можливості мати.

[Перехідний куплет:]

Що ж зосталось, коли від вогню світ став вільним?

Я думав, що чиню вірно, та вірне стало невірним.

Я прочитав це в очах шторму,

А тепер шукаю змогу, як знову стати на життєву дорогу.

Я й гадки не маю, яких речей тоді наговорив,

Рот мовляв, хоч мозок вже й не жив,

Тому зараз збираю докупи уламки, так з чого ж почати?

Найважча частина будь-якого кінця – все розпочати спочатку!