Вийди, змучена людьми [Vyydy, zmuchena lyudʹmy] lyrics

Вийди, змучена людьми

І одурена думками,

Снами, мріями, казками,-

В лісі будем тільки ми.

В лісі дзвонять солов'ї,

Виливають щастя в звуки,

Виливають в звуки муки

Світові...

Вийди! Я нарву квіток

І встелю тобі дорогу

Як улюбленій, - як Богу,

Бо єдиний ти мій бог.

Вийди, в муках каяття

Я обмиюсь сліз дощами

І терновими кущами

Я ще раз пройду життя.

Стану я в своїй крові

Наче голуб білий стану

І розкрию свою рану,

В рані - рани світові.

І коли б уста твої

Не скривилися в прокльони,

В мене в серці вдарять дзвони,

Заспівають солов'ї.

З небом, з Богом я зіллюсь,

Сяйвом Вишнього з тобою,-

Кожний нерв зроблю струною,

Сам я арфою зроблюсь.

Як блаженний, я піду

Вгору кручами, ярами;

Буду ставить тобі храми,

Доки в небо не ввійду.