Вояжер лишився сам один, його шлях дійшов до краю.
Місяць синявою ліс накрив – він як далі йти не знає.
Десь далеко теплий хуторець своїм світлом ніч проймає
Змерзлий, зголоднілий мандрівець якимсь дивом виживає…
Через біль продовжуй йти, хоч завжди є шлях назад.
Боляче, та треба йти, бо у світ ти прийшов вічним мандрівцем.
Б’ють у дзвони, а від них луна наздогнала тінь поволі.
Добрий знак чи страшна новина: це вирішувати долі.
Відкидай думки похмурі всі, кожну зайву мить лови ти.
Якщо бій останній у житті, лиш тоді нема куди йти.
Через біль продовжуй йти, хоч завжди є шлях назад.
Боляче, та треба йти, бо у світ ти прийшов вічним мандрівцем.
Через біль продовжуй йти, хоч завжди є шлях назад.
Боляче, та треба йти, бо у світ ти прийшов вічним мандрівцем.