366 День Бабака, тісна петля мого світка.
Минулим кинуто на шию аркан шорсткий.
Пам'ять Сталінської висотки в центрі Варшави
Нагромаджується чужим анахронізмом
Так давно, що символом міста визнан
Немов берлінської стіни – кілометр триста
Залишеної предками для туристів.
(Винос мозку, розрив аневризми).
Я сиджу біля вікна, я помив посуд –
Я був щасливий тут, і вже не буду
Достроково звільнений від найближчих,
Умовно засуджений до самогубства.
Відхожу у себе по-англійськи,
Всі нерви порвавши на Union Jack.
З трамалом змішуючи віскі,
Розпинаючи напади на хрестах аптек.
Заліплюючи собі рот медичним скотчем,
Коли скручене листя в обидві нирки
Проростають ніби прям у хребет –
Боляче вранці рано, боляче пізно вночі.
Вдень я ховаю за шторою суцільні більма
І співаю своїм демонам колискові –
В них багато роботи у нічну зміну,
І я горло рву, на шиї роздуваючи вени.
Без наспівів моїх – погано сплять вони –
Лежать і жеруть, з темряви, мене поглядами;
А за запоною картина не краща, в принципі:
Кривавий режим, картонна опозиція.
Громадянин другосортної епохи, гордо
Визнаю я товаром другого сорту
Свої кращі думки і дням прийдешнім
Я дарую їх, як досвід боротьби із задухою.
Я сиджу в темряві – і вона
Не гірша у кімнаті, ніж темрява зовні.
Я сиджу в темряві – і вона
Не гірша у кімнаті, ніж темрява зовні.
Я міг би залишитися там, у дерева на Петроградці;
З шлунком повним коліс недалеко від заправки;
З порожньою пляшкою в руці, під ранок закляклий –
На цей рік на п'ять років уже помолоділий.
Трава покрита інеєм, листопад скінчиться скоро.
Я тінню міряю лікарняні коридори і кабінети психологів.
Усе виразніше розуміючи, не допомагає;
(Не допомагає, не допомагає, не допо...)
Я прокинувся в забрудненій куртці,
У занюханому гостелі десь у Петербурзі.
Я зіграти вчора намагався "У піжмурки",
Запивав бухлом таблетки – шмат придурка.
"Овочем" полежати на дурці
Добрий доктор мені запропонує тижнем пізніше.
Але я рецепт його відправлю в урну –
У мене інші плани, раз я вижив усе ж.
Не виходь з кімнати,
Нехай тільки кімната здогадується,
Як ти виглядаєш; і взагалі –
"Incognito Ergo Sum"!
Як зауважила формі у серцях субстанція
Не виходь з кімнати, не говори з папараці.
Давай без усіх цих сліз на камеру,
З перервами на рекламу, і коментарями спамерів.
Злийся лицем зі шпалерами, зачинися, забарикадуюся
Від хроноса, космосу, еросу, вірусу.