Ти з моїх губ злизуєш сіль,
Я знов і знов бавлюсь у вчора.
Як нам, скажи, згладити біль
Біль все не йде із шумом мотора.
Стали давно свої думки
Ми між слова ховати мов шрами...
Згладжує біль дотик руки.
Біль як завжди ходить словами
В небо жене, в небо жене, в небо жене
Спогади юрбою.
Не дожене, не дожене, не дожене вітер нас з тобою.
Ти з моїх губ злизуєш сіль.
Я відпустив завтра і вчора.
Є тільки мить- за нами мчить
Вітер весни із шумом мотора.
В небо жене, в небо жене, в небо жене
Спогади юрбою.
Не дожене, не дожене, не дожене вітер нас з тобою