Дивлюся, як спиш ти
твоя шкіра ллє тепло.
сам твій запах вже п’янить,
"Хай спить..." - я не смію розбудить.
Все подарую,
на що укажеш ти,
хоч лиш коли не чуєш ти
так казати я наважусь.
Я не можу іти,
бо легені пусті без твого повітря.
я не можу звестись, як не дивишся ти
й мов тьмяний сірий дим
щезаю я
без твого дихання.
Став мій годинник.
Під повіками в тебе
хутко проминають сни, з глибини
легкість пір’ячком тремтить.
Без жодного звуку - моє серце вже твоє
мені мову відніма,
десь дріма
вона в твоїх пасмах.
Я не можу іти,
бо легені пусті без твого повітря.
я не можу звестись, як не дивишся ти
й немов від сліз сліди
зникаю я
без твого дихання.
Я не можу іти,
бо легені пусті без твого повітря.
я не можу звестись, як не дивишся ти
й мов тьмяний сірий дим
що є я
без твого дихання?
Хто є я
без твого дихання?