Скажи мені, скажи мені но,
Хто є душі моїй?
Жахливий усміх твій
Розбив мене давно.
Вже не згадаю, не згадаю
Правдиву істину.
Не існуватиму..
І з розуму зійду!
Затримав подих і далі йду,
І бачу світ гнилий.
І не шукай, ніщо не шукай вже -
Далі тільки біль.
Стій!
І розум мій - уже не мій,
У голові шалений рій,
В душі моїй- світ без надій.
Пр:
Ні не шукай, не дивись по усім усюдам,
Світ не такий, як хочуть всі люди
І в ньому ти вже не знайдеш мене.
Я знаю точно
Крізь світ заштрихований не пробитись,
Крізь біль на душі все не роздивитись.
Але хоч колись
ти пригадай мене...
який колись був я...
В самотності заплутаний,
В думках своїх загублений
Невинний усміх пам'яті
Ножами ранить розум мій
І не втекти, і не втекти, і не втекти, і не втекти...
( все дарма!!!)
Уже все змінилось,
Старе не лишилось
В мені живе вже щось чуже -
Не виживе з них ні одне.
І розум мій - уже не мій
У голові шалений рій
В душі моїй - світ без надій..
Пр:
Ні не шукай, не дивись по усім усюдам
Світ не такий, як хочуть всі люди!
І в ньому ти вже не знайдеш мене.
Я знаю точно.
Крізь світ заштрихований не пробитись,
Крізь біль на душі все не роздивитись,
Але хоч колись
Ти пригадай мене...
Який колись був я!
Не забувай лиш! Не забувай лиш! Не забувай лиш!
Прийми все що сталося І що змінилось,
І Бога проси, щоб все й так лишилось
І дуже прошу, не забувай мене...
Скажи мені..
Скажи мені...
Жахливий усміх твій
Розбив мене давно.