Кохати все життя клялися ти і я, але життя безжальне -
окрім кохання, існує біль, страждання…
І як багато слів завмерло у душі в той день фатальний...
Крізь сльози поцілунки гірким у серці трунком…
Йду на побачення, кохання втрачене я повернути хочу знов,
Промовити тобі слова: "Любов жива!"
У відповідь - твоє мовчання на мою клятву про кохання.
Любов жива! Почуй мої слова…
Це почуття сакральне і магія цієї ночі - вони пророчі...
Кохати все життя клялися ти і я, але життя безжальне!
Як сумно - ми не зберегли кохання нашої весни.
Всі слова кохання і надій, живуть ще й досі у душі моїй...
Моя Любов – сентиментальна, занадто ніжні
почуття й бажання... Невже ця ніч остання?
Твої вуста – троянди пелюстки, І ніжні дотики руки,
Всі почуття такі реальні!
В обіймах запалає знов кохання нашого вогонь,
Як спогад про спекотне літо, і розмаїття сонце-квітів…
Кохати все життя клялися ти і я - щасливий той, хто любить!
Від перших днів лунає в серці спів – душі мелодія,
де тільки ти і я, і наші почуття...
Для мене будеш ти чарівна назавжди, така жадана, моя кохана...