Прекрасна панна, чий портрет в своїй душі я зберігаю,
Думками й поглядом застигла в інших днях.
Там благодать, там всі свої, і вже давно образ немає,
І вже не має над роками влади страх.
Іще й тепер на її честь високий хор співає оди,
І музиканти всі в парадних піджаках.
Та з кожним тактом, Боже мій, уже цілющі інші ноти,
І диригент ламає паличку в руках.
Сльози поспішно не проллю, і не поскаржусь навіть в жарті,
Та ось які бентежать іноді думки:
Коли ця панна поряд є, чого, скажіть, панове, варті
І ми самі, і наші долі, і жінки?
До мене, може, ще й тепер вона прихильна, як раніше,
І цим прихильність завойовує небес.
Вона ще шле мені листи, та постаріли листоноші,
Й змінились дані наших прізвищ і адрес.