Бабусю рідненька,
Ти все добре знаєш:
Яке в мене горе,
Ти, певно, вгадаєш?
Лиш очі заплющу,
Ох, нене, ж ти нене,
Десь зразу візьметься
Козак біля мене.
Дай зілля, бабусю,
Та ще й опівночі,
То може козак той
Не лізтиме в очі.
– Ні, серденько доню,
Цього не злічити,
Така твоя доля –
Настав час любити.