Цілує калюжі листопад
І кружляє листя невлад
Знову осіннє небо плаче
Змінює небо літа колір
І дарує нам любові сюжет
Але він прочитаний давно над нами.
У неба попросимо
Розставити всі зірки по місцях
У неба попросимо
Височінь не ділити навпіл
У неба попросимо
Любов не ховати в чужих руках
У неба попросимо
Ніжністю стати на хмарах.
В усмішці жовтій прихований смуток
І відлуння повторює: не повернуся
Навіщо розлуці ми двері відчинили?
Тривожать душу крики птахів
І не приховуючи тремтіння вій
Питання - а може ми поспішили?..