Ty meni probach

Знову місяць блукає зоряним небом.

Знову чую скрізь сон тихі кроки твої.

Я не знаю тебе, я не знаю про тебе.

І для чого приходиш з далеких тих днів.

Так багато у тебе хотів запитати,

Та напевно як завжди не вистачить слів.

Скільки повзати ще нам, а не літати?

І для чого приходиш з далеких тих днів?

Приспів 1:

Ти мені пробач, я колись народився в своїй країні.

Ти мені пробач, я живу ніби вдома, але як емігрант.

Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині.

Ти мені пробач, незнайомий мій брат.

Мотив 1:

Ніби все у нас є, більше навіть не треба:

Синє небо і жовте колосся ланів.

А насправді ми просто тікаєм від себе.

Ти про це нагадав нам з далеких тих днів.

Приспів 2:

Ти мені пробач, я колись народився в своїй країні.

Ти мені пробач, я живу ніби вдома, але як емігрант.

Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині.

Ти мені пробач, незнайомий мій брат.

Мотив 2:

Стогнали гори, ридали ікони...

Спадали зорі комусь на погони...

Червоне поле, червоне небо...

Такого не треба, більше не треба!

Речитатив:

І на віки віків, повсяк час і нині

Будуть дивитись на нас очі сині...

Березові хрести, і земля у руїні,

І останні слова: "Cлава Україні!"

Приспів 2. (двічі)