Спи, Іден, спи, мій померлий сину,
Спочивай з миром, біль скінчився.
Життя не має для нас сенсу, весь час одне й те саме
Нема зціляючої руки для твоєї хвороби.
П’ю презирство, наче воду, що спадає каскадами моїх сліз.
Під свічкою ліжко, двоє засмучених янголів –
У небесах, у смерті.
А зараз давай ляжемо,
Сумно ми жили, сумно помираємо.
Навіть у твоїй гордості я ніколи не дорікала тобі,
Материнська любов – це жертва.
Разом засинаємо, зберігаючи це все.
Ні співчуття, ні вічності,
Одне світло для кожної незаслуженої сльози.
Під свічкою ліжко,
Дві душі зі всім, що ще не сказано.