Одного разу, коли я гуляв самотньо
Я побачив, як стогнали дві круки
Один сказав іншому
Де підемо вечеряти сьогодні?
Внизу, за старою стіною з дерну
Я знаю, лежить лицар, вбитий нещодавно
Й ніхто не знає, що він там лежить
Крім його яструба, його собаки й дами чарівної
Пішов його собака полювати
А яструб полетів до диких птах додому
А його дама собі іншого знайшла
А отже повечеряємо легко
Ти сядеш на його ключицю
Я ж виклюю його блакитні гарні очі
А з кучерів його волосся золотого
Збудуємо гніздо ми, коли воно буде вже близько
Багато тих є, хто за ним ридає
Але ніхто не знатиме, де він подівся
Або його білі кістки, як їх видно стане
Вітри будуть дути повік-віків