Самотнім довгий шлях мій був
Аж ось я двох круків почув;
І перший крук прокаркав: "О,
Де б нам здобуть якесь їство?
Де б нам здобуть якесь їство?
Позаду насип височить
Убитий лицар там лежить,
І тільки знають, що він там
Пес, сокіл, та його мадам.
Пес, сокіл, та його мадам.
Пес ловить дичину в лісах,
Ширяє сокіл в небесах,
Вже з іншим сам на сам мадам -
Пожива добра буде нам!
Пожива добра буде нам!
Хай шия буде вже твоя,
А оченята вийму я;
Кучерями златими вкриєм
Гніздечко наше, як зотліє,
Гніздечко наше, як зотліє.
Багацько сліз по нім було,
Та згинув де, не зна ніхто;
Обгризені його кістки,
Розвіють вітри назавжди,
Розвіють вітри назавжди!