Со звізд ісходиш Ти,
о Царю в небесах,
у грот крижаний,
в ніч і в холодах,
у грот крижаний,
в ніч і в холодах.
О, дитино, Божий сину,
тремтиш у холодний час.
О, Всемогутній,
за любов до мене
стільки зносиш Ти,
за любов до мене
стільки зносиш Ти.
А Ти ж є — сотворитель
світу цього:
тепла і хліба — мало,
Боже, мій Боже,
тепла і хліба — мало,
Боже, мій Боже.
Дитя миле, дитя щире
зійшло в нужденність;
люблю Тя більше я —
любов, хто сотворив,
і досі є вбогим,
любов, хто сотворив,
і досі є вбогим.