Їде витязь крізь поле на білім коні.
Три зорі веде він при тонкім стремені.
- "Хоч одну подаруй ти мені, брате, зорю".
- "Вибирай та послухай пораду мою.
Перша сяє вдень, друга сяє вночі.
Третя має від казки чарівні ключі.
Третя зірка казкова. Затям-но лишень:
Казка часом коротша за ніч і за день..."
Впала перша зірка - синьо вечір зацвів.
Впала друга зірка - день устав з-під снігів.
Зникли витязь і кінь, я єдина стою.
Ой, піду я вимолювать третю зорю.
Та замало світла, замало тепла.
Бо зоря, що найкраща, далеко була.
Зникли витязь і кінь, я єдина стою.
Ой, піду я вимолювать третю зорю.
Перша сяє вдень, друга сяє вночі,
третя має від казки чарівні ключі.
Та замало світла, замало тепла.
Бо зоря, що найкраща, далеко була.
Зникли витязь і кінь, я єдина стою.
Ой, піду я вимолювать третю зорю.