Коли все зруйновано... Втрачені всі маяки і радари
Послухай уважно мене, зупинись.
Скажеш - "Йди геть, божевільний мольфар"
Але озирнешся, щоб очі з очима зійшлись
Ця мить - віч на віч- мов життя промайнуло
Де імідж цінніше душі
Бажання та мрії нам ЕГО диктує
Але ж ми не вічні на грішній землі
- Тож зупинись, ти не маєш контроль наді мною
Я не мольфар, тут нікого нема - озирнись
Чуєш? Реве щось, гримить під тобою?
То пекло, розумнику! Що відповіш?
Твій хворобливий страх втрати
Псує всі твої надбання
Світогляд твій однобокий
Невігластво від незнання
Формує ілюзію в тобі
Що ти саме той, хто ти є
Напевне, що будеш жить вічно
Та слухай - з глибин щось РЕВЕ
Ця зустріч в Карпатах з мольфаром
Назавжди в моїй голові
Чи став я розумнішим відтам?
Чи втратив свій глузд взагалі?
До смерті від самих родинів
Найбільший тягар для душі
Це глибоке відчуття провини
Як хрест, що мусимо нести...
Лише тоді, коли в обіймах смерті
Я втрачу біль, страждання та піду
Відповівши на усі питання
Іх із собою в вічність заберу
Тож, якщо гарно вмієш зад лизати
Це швидко дасть кар'єрний зріст
Але ж ти смертний - пам'ятай це
Годинник цокає - все швидш
Коли жага до влади
Затьмарює тебе
До зустрічі з мольфаром
Ще швидше час мине...