Я сидів у долині зеленим, я сидів своїм справжнім коханням
Моє сумне серце погладило два між собою, старе кохання та нове кохання
Старе для неї, нове, що змусило мене думати про Ірландію дорого
Поки м'який вітер продував глен і струшував золотий ячмінь
«Удвічі важкі слова були придумані, щоб розірвати зв’язки, які нас зв'язали
Але важче все-таки перенести сором іноземних ланцюгів навколо нас
І тому я сказав: "Гірський глен я шукаю вранці рано
І приєднуйся до сміливих об’єднаних чоловіків, поки м'які вітри струшують ячмінь "
Поки сумно я цілував її сльози, мої ласкаві руки кружляли по нею
Постріл фомана вирвався на наші вуха від дзвінку дикого дерева
Куля так рано пронизала мою справжню любов у молодій весні життя
А на моїй грудці в крові вона померла, поки м'які вітри струшували ячмінь
Але кров за кров без каяття я взяла від Битва при Хіллі Оуларт
І поклав глиняний холодний труп моєї справжньої любові, де незабаром я можу слідувати
Навколо її могили я блукаю, дрімаючи, опівдні, вночі та вранці рано
З розламом серця, коли я чую вітер, який струшує ячмінь
вітер, який струшує ячмінь