Темінь, друже мій, здоров
Говорю з тобою знов
Бо прокралося видіння
Принесло як спав насіння
І засіяне у свідомості моїй
Далі в ній
Живе у звуках тиші
В снах своїх я йду один
Серед вулиць та машин
І під жовтим німбом з світла ламп
Комір я підняв на злість вітрам
Очі засліпив блиск неонових вогнів
Що ніч розбив
І дотик звуків тиші
І хоч сліпив мене неон
Людей бачив я мільйон
Люди слухали й не чули
Що казали - все забули
Хор без голосів що співав пісень без слів
Ніхто не смів
Чіпати звуки тиші
Їх спитав “Чи бачать знак
Тиша шириться мов рак
Мене чуйте - вас навчу я
Візьміть руки - вас відчую”
Але з слів дощ пройшов та залишив
Лиш ехо в пустелі тиші
Люди молять й шлють уклін
Божку з неона та машин
Мерехтить знак застороги
З слів написаних цим богом
Й каже знак, що слова пророків
Закарбовані в стінах
І в домах
І в шепоті звуків тиші