The Sound of Silence [Ukrainian translation]

Друзяко Ніч, до тебе знов

Я побалакати прийшов.

Бо дивний сон, що тихо підкрадавсь,

Зронив свій паросток, коли я спав,

І цей сон проріс в моїй душі

І там лишивсь -

Лишивсь, як звук беззвуччя.

Вві сні блукав я по вузьких

Безлюдних вуличках міських -

Піднявши комір, в мряку й холод брів

Під ореолом міських ліхтарів

Раптом спалах в очі - неоновії вогні

Розтяли ніч,

Торкнувши звук беззвуччя.

І в світлі тім побачив я:

Великий гурт людей стояв.

Що ніби мовили щось, мовчазні,

Що ніби слухали – й не чули ніц,

Гурт співав пісні - пісні без нот, без слів.

Й ніхто не смів

Зламати звук беззвуччя.

- Дурні, - я крикнув, - знати час:

Беззвуччя поглинає вас.

Та ось слова, якими я навчу вас.

Та ось рука, якою я торкну вас.

Та слова мої, мов краплі мовчазні,

Відбилися в луні

Беззвуччя.

А гурт молився й присягав

Своїм неоновим богам.

Й знак тривожний в небі знявся,

Й у слова в повітрі склався,

Й прочитав я: «Пророцтва шукайте

в графіті підземних стін

І в шепоті,

Що долина крізь звук беззвуччя».