Місця порожні, - до чого жити нам?
Кинуті крісла - сподіваний фінал,
Знову й знов, чи знає хтось, до чого прагнемо ми всі?..
Нова особа, діяння знову зле
У пантомімі, завіса скриє все
Так тримати! - чи хтось іще бажає далі зносить це?..
Гру не спиняй!
Гру не спиняй!
Хай рветься моє серце,
Хай грим вже трохи стерся,
Та лице сміється...
Що би не сталось, мій рок - мій поводир
Розбите серце, новий розлуки біль,
Знову й знов, чи знає хтось, для чого живемо ми всі?..
Гадаю, вчуся... Розгадка близько вже...
Невдовзі повернуся, пройшовши коло все
З вікна іде світанок,
Але в своїй пітьмі жадаю волі я!..
Гру не спиняй!
Гру не спиняй!
Хай рветься моє серце,
Хай грим вже трохи стерся,
Та лице сміється...
Мій дух, немов метелик, барвами цвіте
Вчорашня казка хоч зросте, та не помре
Я лечу, мій друг!
Гру не спиняй!
Гру не спиняй!
З усміхом долю стріну,
Не здамсь ні на хвилину,
Я в цій грі!
На висоті! Здолаю всіх!
Я волю маю віднайти щоб далі йти
У грі цій -
На сцені цій -
Гру не спиняй...