хтось назвав любов рікою
тонув там очерет
лезом бритв і ще такою
що кров у душ бере
запитай - цей голод звідки
без мір напливи злив
я кажу - любов - це квітка
і ви - насіння лиш
в серці страх - щоб не розбитись
не час на крок і тан
страх у мрій - не розбудитись
тому не мати шанс
не візьмуть - любов не стерти
не дай і не біжи
і душа боїться смерті
вона не вчиться жить
і коли ця ніч нерідна
і шлях де ви самі
ця любов лише для гідних
вона де щастя й міць
пам`ятай коли так сніжно
зима терпка і лють
жде весни насіння ніжних
троянд що зацвітуть