Хто ми є, що бачили - давно все зародилось,
В часи радощів і сліз ми все йшли вперед,
Вітри завмерли й не рушили наших берегів,
Та насіння висіяне, шторм тепер гряде!
Знову й знову нас відкидає назад,
Та це усього лише темне минуле.
Знаєш ти, що бачим ми фінал усіх історій?
Просим на розв'язку, ось вона у всій красі,
Чи тікай, та лиш від суму можеш ти втекти.
Скаже час, яка тепер на нас чекає доля.
Всі домівки на піску зводили ми самі.
Озирнись, зрозумій: світ нам не належить,
Тож ходімо тепер ми на поклик долі,
Дослухайся: вкаже він в майбуття дорогу.
Падаєм, падаєм, заплющивши очі,
Губимо, губимо машкари старі...
Знаєш ти, що бачим ми фінал усіх історій?
Просим на розв'язку, ось вона у всій красі,
Чи тікай, та лиш від суму можеш ти втекти.
Скаже час, яка тепер на нас чекає доля.