Це через тебе він повертається додому на світанку
й вірить в одне «вибач» за тисячу власних дурниць
Це через тебе я чую ночами її плач з-за стіни
коли стискаєш долоню в кулак, котрий падає на стіл
Засуджую тебе через потік сліз, самотність, зраді та гнів
Засуджую тебе через страждання, полум’я війн, переповнює кров
Тестостерон...
Ти навчаєш його відчувати не серцем, а розумом
хочеш аюи вірив, що кохання продається
Ти кажеш, що страх кращим є, ніж повага
Вкладаєш зброю в його долоню і наказуєш бігти...
Засуджую тебе через потік сліз, самотність, зраді та гнів
Засуджую тебе через страждання, полум’я війн, переповнює кров
Засуджую тебе через потік сліз, самотність, зраді та гнів
Засуджую тебе через страждання, полум’я війн, переповнює кров
Тестостерон...
Засуджую тебе через потік сліз, самотність, зраді та гнів
Засуджую тебе через страждання, полум’я війн, переповнює кров
Засуджую тебе, тебе, тебе...
Тестостерон...