Давним-давно стежиною прийшов чоловік,
Пройшовши 30 миль із рюкзаком на плечах
Він поставив свій вантаж, там де йому більше сподобалося
Й побудував собі дім у глушині
Він збудував хатину й зимовий склад
Й він зорав землю біля берегу холодного озера
Інші мандрівники приходили цією стежиною
І вони вже не йшли далі, вони вже не поверталися
Потім прийшли церкви, потім прийшли школи
Потім прийшли юристи, потім прийшли правила
Потім приїхали потяги та вантажівки з вантажем
А брудна стара стежина – це була телеграфна дорога
Потім прийшли шахтарі, потім з'явилась руда
Потім настали тяжкі часи, потім настала війна
Телеграф співав пісню про світ навколо
Телеграфна дорога стала такою глибокою та широкою
Як бурхлива ріка...
І моє радіо каже, що сьогодні вона замерзне
Люди їдуть додому із заводів
Шість смуг дорожнього руху
Три з них рухаються повільно...
Раніше я любив ходити на роботу, але її закрили
Я маю право працювати, але ж тут не знайти роботи
Так, кажуть, що ми будемо вимушені заплатити по заслузі
Ми будемо змушені пожати те, що посіяли
І птахи вгорі на дротах та телеграфних стовпах
Можуть завжди полетіти від цього дощу і холоду
Можна почути, як вони виспівують свій телеграфний код
Уздовж усієї телеграфної дороги
Знаєш, я б краще забув, але я пам'ятаю ті ночі,
Коли життя було всього лише ставкою на перегони на світлофорі*
Твоя голова була у мене на плечі, а твоя рука – у моєму волоссі
Тепер ти поводишся прохолодніше, начебто тобі байдуже....
Але повір у мене, люба, я заберу тебе звідси
З цієї темряви до денного світла
Від цих річок світла фар і потоків дощу
Від гніву, що живе на цих вулицях із цими назвами
Бо я проїхав на кожне червоне світло алеєю спогадів
Я бачив, як безсилля спалахувало у полум'ї
Та я більше не хочу бачити цього...
Від усіх цих вивісок, що кажуть «вибачте, ми зачинені»
Уздовж усієї телеграфної дороги