Ось на фото ми - купуємо квиток.
Поїзд їде в один бік, в плеєрі - Том Йорк.
Ти ховаєш світлі локони під капюшон.
Я давно таку шукав, інший хтось - знайшов.
Моє правило без виключень - леді варті вибачень.
То ж, мій ангел витончений.
Пробач.
Не бажала зла мені, та всі квіти зламані.
В залі залишаюсь, як глядач.
Так буває, тебе вбиває та, якій ти присвятив усі пісні.
Лід в бокалах, кохання - спалах, але все, що залишається мені:
«Вибач, але ні. Вибач, але ні.
Вибач, але ні. Вибач, але ні».
Ось на фото сніг – він твій слід краде.
Ти поїхала давно, в плеєрі – Шаде.
Спогади не зміниш, як старий світшот.
Я давно тебе шукав, інший хтось – знайшов.
Моє правило без виключень – леді варті вибачень.
То ж, мій янгол витончений, пробач.
Не бажала зла мені, та всі квіти зламані.
В залі залишаюсь, як глядач.
Так буває, тепер вбиває
Та, якій ти присвятив усі пісні.
Лід в бокалах, кохання – спалах.
Але все, що залишається мені:
«Вибач, але ні» (Усе сказано, сказано)
«Вибач, але ні» (Усе сказано, сказано)
«Вибач, але ні» (Усе сказано, сказано)
«Вибач, але ні!..»
Я в туман додавав вогонь.
В житті дорослих важливий вимір:
Кохати так, поважати вибір.
Існує світ без твоїх долонь,
Без твоїх долонь!
Так буває, тепер вбиває
Та, якій ти присвятив усі пісні.
Лід в бокалах, кохання – спалах.
Але все, що залишається мені:
«Вибач, але ні» (Усе сказано, сказано)
«Вибач, але ні» (Усе сказано, сказано)
«Вибач, але ні» (Усе сказано, сказано)
(«Вибач, але ні!»)