Szívhang [Ukrainian translation]

Я вільно дивлюся на річку,

що заповнюється мулом.

Вона ховає далеко від мене,

тривоги та смуток.

Я відмовлюсь від внутрішнього мовчання,

щоб нарешті побачити.

Я зосереджуюсь на сьогоденні

а не на обрії.

Мчимо, мріємо

Та врешті-решт все одно помираємо.

Ми мчимо у вогні мрій,

врешті-решти ми обоє помремо.

Звук серця вибухає,

все відносить з дороги,

остаточний удар,

але не останній.

Коли є сто слів, лише одне закінчення,

воно розрізає мене навпіл.

Коли моє життя загублене,

я впевнений, що знайду сенс.

Передозування мовчанням,

тому що я цього вже не бачу,

але якщо я закрию очі, проблеми

будуть приходити знову і знову.

Мчимо, мріємо

та врешті-решт все одно помираємо.

Нема ні звуку, ні світла, ні пари з уст.

Нема ні людини, ні душі, ні творця.

Я ще нічого не бачив

і більше не буде нового.

Звук серця лише слабшає

коли минуле закрито.