Сюзанна веде тебе з собою до своєї містини над рікою
Де чути звук човнів, що повз проходять
Ти б міг ніч провести з нею поряд
І ти знаєш, що вона напів-божевільна
Але лиш тому хочеш там бути
І вона годує тебе чаєм та помаранчами
Що пройшли увесь шлях з Китаю
І коли наважуєшся їй сказати
Вам любове не пізнати
То на хвилю свою вона тебе здіймає
І вже ріка відповідає
Що вона завжди тебе кохала
З нею хочеш мандрувати
Мандрувати без зайвих слів
І ти знаєш що вона довіриться тобі
Адже її досконале тіло ти думками зворушив
Ісус був моряком
Коли він ступив на воду
І тривалий час дивився
З вежі дерев’яної, одної
І коли він знав напевне
Лиш потопаючим він зримий
Він сказав, що моряками будуть люди
Допоки море їх звільнити всіх повинне
Але сам він був у злиднях
Перед небом, що розкрилось
Покинутий, майже людиною
Перед мудрістю твоєю пішов каменем на дно
З нею хочеш у мандрувати
Мандрувати без зайвих слів
І ти знаєш що вона може довіритись тобі
Адже її досконале тіло ти думками зворушив
Тепер Сюзанна бере твою руку
І веде тебе до річки
Вбрана в пір’я та лахміття
Армії Спасіння
І на нашу панну-гавань ллється сонце як медок
І вона показує тобі де шукати
Між відходів й квіточок
В очереті є герої,
і є діти на світанку
Вони хиляться до любове
Й так хилитись будуть завжди
Допоки Сюзанна триматиме свічадо
Вона з тобою хоче мандрувати
Мандрувати так як завжди хотіла
І ти знаєш, що вона знайде тебе
Адже твоє досконале тіло вона думками зворушила