Історії повсякденні,
Старі суперечки, що завжди на часі,
Історії, що застигли на лавах,
Й чекають на добрий фінал;
Про нас, про гарних людей,
геть невгамовних, що кохають умить,
просто живуть, хоч повно у головах ідей.
Ще день один повз нас проплив,
Годинник мов навіки стрілки зупинив,
для всіх людей, що такі ж як і ми:
завжди квапливі, і напівживуть;
Ще день один повз нас проплив
З любов'ю, що, одначе, менша, ніж хочеться нам.
Історії, мов друзі колишні,
Що звертають з дороги, коли їх вітаєш;
Історії, що шуму не роблять,
Мов закрита на ключ кімната;
Ті, що не існують без "завтра",
мов крапка маленька на великій стіні,
що її написали,
для жінки, якої давно вже нема.
Ще день один повз нас проплив,
Нечутно, мов людина, що немає сил,
для всіх людей, що такі ж як і ми:
ані тріумфів, ані розпачів;
Ще день один повз нас проплив
З любов'ю, що менш гарна аніж хотілося нам.
Історії, немов кільця диму
В далекому місці, де нікого немає,
Де є тільки ніч що не має кінця.
Ще день один повз нас проплив,
Серед міських чуток забутий він і слів,
для всіх людей, що такі ж як і ми:
було так завжди, й буде так вовік;
Ще день один повз нас проплив
З любов'ю, що менш сильна аніж хотілося нам.