Хто полюбить маленького горобця,
Що довго подорожував та благає про відпочинок?
"Не я", сказав дуб,
"Я не поділю своїх гілок з якимсь
горобиним гніздом,
І моя листкова ковдра не зігріє
Його холодної грудки".
Хто полюбить маленького горобця,
Й хто мовить до нього добре слово?
"Не я", сказав лебідь,
"Уся ця ідея - цілковита нісенітниця,
Наді мною б сміялися та кепкували,
Якби інші лебеді почули про це".
Хто ж покаже милість
Та хто нагодує голодного горобця?
"Не я", сказала золота пшениця,
"Я б нагодувала, якби могла, але ж я знаю, що не можу,
Мені потрібне усе моє зерно, щоб процвітати та зростати".
Хто полюбить маленького горобця?
Чи ж ніхто не напише для нього прощального слова?
"Я напишу", сказала земля,
"Бо все, що я створила, повертається до мене,
Бо ти порох, і до пороху вернешся*".