Sofiya Fedyna - Буде нам з тобою що згадати [Bude nam z toboyu shcho z·hadaty]

Буде нам з тобою що згадати

Після довгих збавлених ночей:

Вивчив я далекий звук гармати –

І тривожний блиск твоїх очей.

Твої очі – квіти темно-сині

На узбіччі радісних доріг,

Чи зустрінемось з тобою знову

На своїх дорогах бойових?

Будуть стрільни розриватись глухо,

Задрижить від вибухів земля,

Вийдеш ти в ту сторону – послухай,

Де в багряних полум’ях поля.

І почуєш грізну борню волі,

Обіллється кров’ю білий шлях,

Будуть хлопці йти суворочолі

В сіруватих, наче ніч, рядах.

І пройдуть вони безмежним краєм

Крізь руїни сіл, дерев і трав,

І, напевно, ти того згадаєш,

Хто любов і мужність поєднав.