Руйнація
Поховай всі свої секрети в мені
Іди зі своєю невинністю і залиш мене з моїми гріхами.
Простір навколо мене досі ввижається мені кліткою.
А кохання – лише камуфляж для прикриття гніву знову…
Тож якщо ти мене кохаєш, дозволь піти.
Втечи раніше, ніж я дізнаюсь.
Моє серце надто темне для того, аби піклуватись.
Я не можу знищити того, чого там нема.
Залиш мене з долею наодинці –
Тоді мені нікого ненавидіти.
Я не заслуговую тебе…
Моя посмішка давно зникла з обличчя
Якщо я зможу змінити, сподіваюсь, що про це не дізнаюсь…
Досі я прикладаю твої листи до губ,
І пещу їх кожною часточкою себе, що ще зберегла поцілунки.
Я не може дивитись в вічі життю без твого світла.
Та все рухнуло, коли ти відмовилась боротись.
Мови, я все одно тебе не почую. Думаю, це зрозуміло.
Ти не могла ненавидіти так так сильно, аби любити.
І думала, що цого достатньо?
Я волів би, щоб ти не була моїм другом, тоді я міг би зробити тобі боляче зрештою.
Я ніколи не претендував на святість.
Я давно прогнав своє «Я»
Разом з вірою в те, що зможу тебе відпустити.
Тож розбийся в моє каміння,
І плюнь мені в душу своєю жалістю,
Тобі ніколи ж не була потрібна допомога.
Ти продала мене задля свого порятунку.
Ти втекла – всі ви однакові!
Ангели брешуть, аби втримати контроль…
Давним давно моє кохання було наказане.
Якщо ти досі не байдужа, зроби так, аби я про тебе нічого не чув
Якщо ти досі не байдужа, зроби так, аби я про тебе нічого не чув…