З природой жартувати - не в моді,
Скiнчилось лiто й справи - ніяк,
Та ніби на зло погодi,
Спiва якийсь навіжений шпак.
Друзi давно вiдсвистiли,
На південь прокладали маршрут
Mорози йдуть, мерщій полетiли,
Бо взимку непотрiбний ти тут!
А він - дивак не розумів ніяк,
що хоче земляк? Kуди летіти і в чому суть?...
Якщо в нього є дiм, його трелі
й народився вiн тут.
Кому потрібні в квітнi його пiсні?
Їх i так достатньо навеснi
I невже взимку зайвим буде співaк?
Це зовсiм не так!
Що за дурень той шпак!
Людей залякував холод
Вони вдягали шуби важкі.
Який же вiн таки йолоп!
Навiщо нам герої такi?
Алеї сплять в білій тиші.
Змiнити шпак нiчого не змiг,
Та мабуть все ж, трохи було тепліше
Вiд його спiву, коли йшов снiг.