Якби я була другом Божим
Якби я знала молитви
Якби я мала блакитну кров
І дар стирати та все робити наново
Якби я була королевою або чародійкою,
Принцесою, феєю, великим капітаном
З шанованого полку
Якби я мала кроки, як у велетня
У нещасті я б зібрала з неба
Усі сльози у ріки
І вкрилися би квітами піски,
Звідки втікала навіть надія
Я сіяла б утопії
Опускати руки було б заборонено
Погляди більше б не відвертали
Якби я мала тисячі й сотні,
Талант, силу або шарм
Майстрів та могутніх людей
Якби я мала ключі від їхніх душ.
Якби я вміла взятися за зброю
У вогні армії титанів,
Я б запалила полум’я
У згаслих мріях дітей.
Я б розмалювала труднощі кольорами
Я б винайшла едемські сади
Для тих, кому не щастить, для знедолених,
для убогих.
Але я маю лише серце у лахмітті
Дві простягнуті , наче гілки, руки
Та голос, який вітер уносить вранці
Але якщо наші голі руки знову поєднаються
Мільйони наших сердець разом
Якщо наші голоси зіллються
Яка зима тут встоїть?
Брат світ і сестра душа землі
Ми побудуємо у цьому попелі
Мало-помалу, крихта за крихтою
Крапля за краплею й серце за серцем.
Мало-помалу, крихта за крихтою
Крапля за краплею й серце за серцем.