Авжеж, між світів богів та Сида кордон
Пройду, не роз'єднуючи наших долонь.
У той час подарую їй мільйони корон
І всю вічність острова Авалон.
Авжеж, розділю я кожну мить його,
Коли нас з'єднає вітер та вогонь.
Але як знати, що душа бажає цього,
Що не помилка все і він - саме той?
Як серце своє
Та життя я тобі
Обіцяю,
Чи клятву даєш
Ти кохати завжди
Лиш мене?
Не хочу я брехні
(Зможеш?)
Та зрадити тобі.
(Зможеш?)
Геть всі думки про це.
(Тільки, тільки пообіцяй!)
Не хочу я ганьби
(Зможеш?)
Й тікати від усіх,
(Зможеш?)
Що болісно стає.
Мій сон: бути словом на її вустах,
Хоча, я не маю і не мав тих прав.
Але як обирати, не змінивши буття,
Між обов'язком й бажаним почуттям?
Як серце своє
Та життя я тобі
Обіцяю,
Чи клятву даєш
Ти кохати завжди
Лиш мене?
Не хочу я брехні
(Зможеш?)
Та зрадити тобі.
(Зможеш?)
Геть всі думки про це.
(Тільки, тільки пообіцяй!)
Не хочу я ганьби
(Зможеш?)
Й тікати від усіх,
(Зможеш?)
Що болісно стає.
Боже, врятуй нас
Від гучних розмов!
Боже, врятуй нас
Від тих спокус та змов!
Боже, врятуй нас
Від лихих думок!
Боже, скажи нам,
Як не впасти вниз?
Як серце своє
Та життя я тобі
Обіцяю,
Чи клятву даєш
Ти кохати завжди
Лиш мене?
Не хочу я брехні
(Зможеш?)
Та зрадити тобі.
(Зможеш?)
Геть всі думки про це.
(Тільки, тільки пообіцяй!)
Не хочу я ганьби
(Зможеш?)
Й тікати від усіх,
(Зможеш?)
Що болісно стає.
Чи клятву даєш
Ти кохати завжди
Лиш мене?