Щожъ я буду бѣдный дѣявъ,
Що я жита не посѣявъ;
Гречка мнѣ ся не вродила,
Долежь моя несчастлива.
Сосѣдъ оре, сосѣдъ сѣе,
У сосѣда зеленѣе;
А у мене нѣ орано
Анѣ жита не сѣяно.
У сосѣда обороги,
У сосѣда повни стоги;
А у мене нѣ то нивки,
Нѣ то сѣна стебелиньки.
У сосѣда хата бѣла,
У сосѣда жѣнка мила;
А у мене нѣ хатинки,
Нѣ то счастя, нѣ то жѣнки.
За сосѣдомъ молодицѣ,
За сосѣдомъ и вдовицѣ,
И дѣвчата поглядаютъ,
Бо сосѣда всѣ кохаютъ.
А я бѣдный, несчастливый,
Никто менѣ не жичливый,
Хоть съ которовъ ся запôзнаю,
Взаемности не дôзнаю.
Одна мене полюбила,
Пріятельство послюбила,
А потомъ въ очи сказала,
Що николи не кохала.
Чи я кому що зле радивъ?
Чи я кого зъ свѣта згладивъ?
Защож мене Богъ карае?
Лиху долю насылае?!
Чи то неба така воля,
Чи несчастна моя доля,
Що я жію якъ въ пустынѣ,
Лѣта трачу безъ дружины.
Нема счастя, нема долѣ,
Треба жити якъ въ неволи;
Хиба пôйду утоплю ся,
Або въ камень разôбью ся.
Треба виджу свѣтъ кидати,
Прійде зъ жалю умирати!
Люде мя зненавидѣли;
Никому вже я не милый.
Пôйду межи лѣсы, горы,
Пôйду межи темни боры;
Тай тамъ буду смерти ждати,
На недолю нарѣкати.