Чи ти чула, як в моєму серці рвуться ланцюги?
Задихаючись, цієї ночі любов робить останній постріл.
Чи ти колись так любила,
чи ти колись такою була?
Я знову схиляю голову перед коханням,
але це останній знак поваги.
Я не хотів залишати тебе темряві,
Я не прикрашав своїх спогадів зів’ялими квітами,
Я не сказав потім жодного болючого слова —
Я зовсім не заслуговував бути забутим так.
Ти вважала любов квіткою, комашкою, сонцем, хмарою;
Згідно своїх сезонів засинала і прокидалася.
Ти після мене уже нікого не могла любити, ти згоріла.
Я вийняв зі свого серця випущену тобою сліпу кулю.