Коли відпочивальники в Селіґері плескалися,
На містку човняр в тільнику трубку палив.
Ми пливли на човні з тобою і, я пам'ятаю, сміялися
І пили сухе вино, я увесь вечір жартував.
Грала вода під веслом блакитним перламутром,
І бризки срібним світлом сліпили очі.
Як ти поцілунком будила мене рано вранці,
Так ласкаво, нібито щось хотіла сказати.
У мені пробудилися усі почуття, що заснули раніше,
Я думав вже нікого не зможу так бажати.
Але все-таки там, десь в серці жевріла надія,
Знайду я своє, скільки можна по в'язницях втрачати.
І ось та мрія, що так довго мене зігрівала,
Забила ключем, угамувала мені спрагу душі.
До плеча доторкнулася, притиснулася і в лоб цілувала,
А якщо гнівалася, то щоб недопалки гасив.
Етап, знову удари долі, як по рейках колеса
Стукають і стукають, відвізши від тебе далеко,
Я знаю, одній тобі теж на волі не просто,
Адже чекати і сидіти однаково нам не легко.
Я сплю і мені сниться - ти будиш мене рано вранці,
І дуже не хочеться мені розплющувати своїх очей,
Грала вода під веслом блакитним перламутром,
Пробач, я усе це забув, а ось згадав зараз.
А ось згадав зараз, а ось згадав,
Пробач, я усе це забув.
Я пробачила тебе, я пробачила тебе,
Я пробачила тебе...