Ранки проходять, схожі один на інший,
Коли кохання поступається рутині
Ми не були створені для спільного життя
Не досить просто кохати один одного
Це дивно, учора ми нудьгували
І навряд чи б ми знайшли
Слова, щоб поговорити про погану погоду
І зараз, коли треба іти
Ми маємо сказати сто тисяч слів,
Занадто близьких до серця, і за такий короткий строк
Ми розходимося так само, як і покохали,
Просто не думаючи про майбутнє
Про майбутнє, що завжди приходить надто швидко
Про прощання, що інколи проходять занадто добре
Ми робимо те, що потрібно, ми граємо свої ролі
Ми дивимося один на одного, ми сміємося, ми трохи хизуємося
Ми завжди щось забуваємо
Це непросто, сказати один одному прощавай
І ми занадто добре знаємо, що рано чи пізно
Можливо, завтра, або й цим вечором
Ми скажемо собі, що ще не все втрачено
І з цього незавершеного роману ми зробимо для себе чарівну казку
Але ж ми вже вийшли з того віку, ми у неї більше не повіримо
Приспів
Ромео, Джульєтта та усі інші,
Спочивайте з миром на сторінках ваших книг
Проста історія на зразок нашої
З тих, що ніколи не запишуть
Давай, маленька, потрібно розійтися
Залишити тут наші спогади
Якщо ти хочеш, ми зійдемо разом
І коли вона нас побачить
Хазяйка кафе
Знову нам скаже «Привіт закоханим»
Приспів