Чистим блакитним небом,
Немов гнана вітром хмара,
Не відпливай занадто далеко.
Просто залишайся,
Моя мила, в моєму серці кожний день.
Ти така ж прекрасна, як і весна. І мені це до вподоби.
Що ж я маю зробити, щоб ти прийшла до мене ось так?
Навіть якщо я виглядаю боязким
І збентеженим, я нічого не можу з цим вдіяти.
Я кохаю тебе, крихітко.
Людина, про яку я думаю, коли прокидаюся, –
Тобі ж відомо, що це ти?
Не прикидайся, що не знаєш цього,
Адже тобі усе відомо.
О, можливо, мила!
Навіть якщо я дивлюся на тебе кожен день, ти все одно прекрасна. І мені це до вподоби.
Що ж я маю зробити, щоб ти прийшла до мене ось так?
Навіть якщо я виглядаю боязким
І збентеженим, я нічого не можу з цим вдіяти.
Будь моєю коханою, крихітко.
Відшукавши сільських квітковий магазин,
Я хочу купити тобі квіти.
Не має значення, як боляче мені буде,
Єдині квіти, які я знаю, – це троянди.
Наберуся сміливості й з оберемком квітів
Прийду до тебе.
Щиро кажучи, ти красивіша за троянди.
Однак мені бракує слів, щоб висловити це ось так.
Навіть якщо я виглядаю боязким
І збентеженим, я нічого не можу з цим вдіяти.
Відсьогодні ми – кохані.