- Мамо, чому усе так?
В небо я дивлюся і згадую тебе:
Твої ласкаві очі і рук тепло твоє.
Вже видно дивовижу:
Тато, я і ти.
Знайшов він іншу ледве час минув
І вже тебе забув.
З усіх твоїх історій
Люблю я про Чан’е
Про їх розлуку з Хої
Й кохання неземне.
Вона його чекає,
А тато чому ні?
Згадає він тебе, любов свою,
Якщо Чан’е знайду.
Я знаю: Чан’е на місяці,
Але як це довести?
Це ж 384 400 км! Як же я туди потраплю?
В височінь,
Чан’е, чи мене ти кличеш
В неба синь?
Дивлюсь, а чи мене ти бачиш?
Знаю я, що ніхто не зна.
Лине голос мій у далину.
В височінь
Злетіла б, якби крила мала!
В неба синь!
Та в мені сумнівів немає!
В дюни місяця
Я ступлю.
Тільки як туди я долечу?
На ракеті я помчу!
В небеса летіла б для добра сімейного!
Тато мій би не забув кохання нескінченного!
Доведу, що почуття живуть в його душі
Незгасні!
Я обіцяю: я спосіб знайду.
Те, на що здатна, я всім покажу
Змайструю ракету і вверх полечу!
О, як я хочу
В височінь!
Чан’е, я до тебе лину!
В неба синь!
Тату, я усе покину!
Вільна я!
В небо я злечу!
Я, Чан’е до тебе уже мчу!
На ракеті прилечу!